Категорія: Бджолина отрута

Вплив отрути на організм людини. Частина ІІ

Продовження. Початок дивіться тут.

Отже, варто пам’ятати завжди, що у великих дозах отрута бджоли може викликати важку загальну реакцію, аж до летального результату. Але в терапевтичних дозах вона являє собою лікарський засіб при лікуванні різних недуг. Різнобічна лікувальна дія на організм людини дозволяє з успіхом застосовувати її при цілому ряді захворювань, у тому числі важких і тривалих, що часом важко піддаються лікуванню іншими засобами й методами.

Лікування бджолиною отрутою не знайшло такого широкого застосування, якого можна було б від нього очікувати. Лікарів апітоксинотерапевтів попросту немає. Школа також відсутня, кілька ентузіастів-лікарів погоду, як кажуть, не роблять. Крім того, значною мірою це пояснюється болючістю ужалень і труднощами дозування отрути, чималою мірою впливає також складність одержання апітоксину. Всі способи її збирання, що існували до останнього часу, були пов’язані із загибеллю робочих бджіл, так ще в найвідповідальніший період медозбору. Це обмежувало одержання бджолиної отрути. На сьогодні технологія одержання бджолиної отрути на пасіках удосконалена. У ній використовуються прилади й пристрої, які не знижують продуктивність бджолиних сімей.

Продовжити читання “Вплив отрути на організм людини. Частина ІІ”

Вплив отрути на організм людини. Частина І

Бджолина отрута — старий і вірний засіб, який широко застосовується від різних недуг. Його рекомендували ще Гіппократ, Гален, Цельсій та ін. У народній медицині також широко використовується отрута бджоли за допомогою прямих бджолоужалень.

В епоху Середньовіччя ужалення бджолами широко використовувалося в народній медицині багатьох країн. Так, стали вже хрестоматійними приклади про чудесне лікування Карла Великого й Івана Грозного від подагри за допомогою бджолиних ужалень.

Застосування бджолиної отрути в народній медицині як лікувальний засіб ґрунтувалося на багаторічних спостереженнях. З покоління в покоління народ передавав історію лікування шляхом бджолоужалень таких захворювань, як радикуліт, ревматизм, ураження суглобів та ін.

Продовжити читання “Вплив отрути на організм людини. Частина І”

Фізичні властивотсі та хімічний склад бджолиної отрути

Хоча бджільництво є найдавнішим видом господарювання людини, хімічний склад бджолиної отрути почали вивчати порівняно недавно й дослідили ще не повністю.

Свіжовидобути бджолина отрута – прозора, ледь жовтувата рідина з різким специфіним запахом, пекуча й гірка на смак. Вона досить густа, містить у середньому 40% сухих речовин. Реакція отрути кисла, питома вага 1,131, на повітрі швидко твердіє. Отрута руйнується травними ферментами й окислювачами, добре розчиняється у воді й кислотах (але не розчиняється в спирті). Разом із тим розчини бджолиної отрути нестійкі, швидко піддаються бактеріальному зараженню й розпаду.

Висихаючи на повітрі й перетворюючись на тверду масу, отрута втрачає ароматичні речовини й близько 25% жирних кислот. У висушеному вигляді стійка й може зберігатися протягом тривалого часу. Руйнують її сильні кислоти (азотна, сірчана), етиловий спирт, сонячне світло, висока температура (100–110°С і більше). Низькі температури й заморожування сприяють зберіганню отрути.

Сьогодні майже повністю встановлений складний хімічний склад бджолиної отрути. У ньому виявлені понад 50 різних речовин і зольних елементів,  з них 9 мають білкове походження.

Продовжити читання “Фізичні властивості та хімічний склад бджолиної отрути”

Бджолина отрута – загальні відомості

Зі скарбниці народної медицини взяти чимало високоефективних лікувально-профілактичних засобів. Серед них певне місце займає бджолина отрута – апітоксин (від латинського apis – бджола і грецького toxikon – отрута). Відомо, що з давніх часів у народній медицині як лікувальний засіб застосовується не тільки бджолиний мед, але в багатьох випадках і бджолина отрута.

Чому протягом століть бджоли вижили й майже не змінилися, тоді як багато комах і тварин зникли, навіть динозаври?

Вважається, що бджоли зуміли вижити завдяки своїй здатності жалити. У медоносної бджоли (робочої й матки) на кінці черевця є орган захисту – жалкий апарат. Він складається з жала, двох отрутних залоз і резервуара для отрути. Бджоли використовують його при захисті гнізда, потомства й для самооборони. Матки застосовують жало лише в боротьбі із суперницями.

При ужаленні бджола ударом черевця втикає вістря жала в шкіру. Ритмічно скорочуючись, мускулатура жала проштовхує його дедалі глибше й одночасно нагнітає отруту через канал жала в ранку. Бджола, що вжалила іншу бджолу або яку-небудь комаху (але ж це природне призначення її отрутної зброї), не втрачає жала й взагалі не зазнає при цьому ніякого збитку. Тільки в тому випадку, якщо бджола жалить людину або тварину, вона розплачується за це життям. Вжаливши, бджола летить, а її жалкий апарат разом із резервуаром отрути, отрутною залозою й останнім вузлом черевного нервового ланцюжка відривається від її черевця й залишається в ранці. При цьому колюча частина жала має зазубринки, що перешкоджають його витягуванню, мускулатура жала продовжує скорочуватися, нагнітаючи отруту аж до повного спорожнювання резервуара.